Права дітей

               КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 

              Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я 

                  від 22 квітня 2006 р. N 229-р 

                  Київ 

            Про схвалення Концепції Загальнодержавної 

               програми "Національний план дій щодо 

            реалізації Конвенції ООН про права дитини 

                        на 2006-2016 роки" 

 

     1. Схвалити     Концепцію     Загальнодержавної      програми "Національний  план  дій  щодо  реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки", що додається. 


     Визначити Мінсім'ямолодьспорт державним замовником Програми. 


     2. Мінсім'ямолодьспорту  разом  з   іншими   заінтересованими центральними    органами   виконавчої   влади   розробити   проект Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо  реалізації 

Конвенції  ООН  про права дитини на 2006-2016 роки" та подати його до 1 травня 2006 р. Кабінетові Міністрів України. 

 


     Прем'єр-міністр України                            Ю.ЄХАНУРОВ 

     Інд. 28 

 

                                           СХВАЛЕНО 

                          розпорядженням Кабінету Міністрів України 

                                від 22 квітня 2006 р. N 229-р 

           КОНЦЕПЦІЯ 

             Загальнодержавної програми "Національний 

              план дій щодо реалізації Конвенції ООН 

               про права дитини на 2006-2016 роки" 

 

  Загальна частина 


     Загальнодержавна програма   "Національний   план   дій   щодо реалізації  Конвенції  ООН  про  права  дитини  на 2006-2016 роки" (далі  -  Національний  план дій) розробляється на виконання Указу 

Президента України від 11 липня 2005 р.  N 1086 ( 1086/2005 ) "Про першочергові  заходи  щодо  захисту  прав  дітей",  який  визначив реалізацію державної політики щодо  захисту  прав  дітей  одним  з 

основних напрямів діяльності органів виконавчої влади. 



     Передбачає розроблення  такого  плану   дій   і   Підсумковий документ  спеціальної сесії в інтересах дітей Генеральної асамблеї ООН   "Світ,  сприятливий  для  дітей",  що  підписаний  Кабінетом 

Міністрів України 10 травня 2002 року. 



     З метою реалізації державної політики щодо захисту прав дітей прийнято Закон  України "Про охорону дитинства" ( 2402-14 ),  який визначив  охорону  дитинства   загальнонаціональним   пріоритетом, 

активізовано  процес  законотворення  щодо захисту прав дітей,  що сприяло розвитку системи надання  професійної  допомоги  дітям  та сім'ям  з  дітьми,  багаторазово  збільшено  розміри  допомоги при 

народженні  дитини,  допомоги  на   дітей-інвалідів,   дітей,   що перебувають  під  опікою  та піклуванням,  інших виплат,  створено мережу служб  та  закладів  для  захисту  і  підтримки  дітей,  що 

знаходяться у складних життєвих обставинах.  Починаючи з 1996 року готується щорічна державна доповідь про становище дітей в Україні, яка презентується громадськості та міжнародній спільноті. 


     Економічні, соціальні, екологічні та інші проблеми торкнулися в першу чергу найбільш соціально незахищеної категорії населення - дітей. 


     Протягом останніх років зберігається тенденція до  погіршення стану здоров'я дітей.  За даними МОЗ, у 2004 році розповсюдженість захворювань у дітей віком до 14  років  становила  1790,9  випадка 

проти  1745,9  випадка  у  2003 році,  віком 14-18 років - 1307,39 випадка проти 1277,21 у 2003 році. 


     Високий рівень   захворюваності   дітей   зумовлений   такими факторами,   як   поширення  шкідливих  звичок,  зокрема  вживання алкоголю,  наркотичних  засобів,  психотропних  речовин,  а  також 

ранній  початок  статевого  життя.  Залишаються високими показники дитячої інвалідності: на кінець  2004  року  нараховувалося  майже 136 тис.  дітей-інвалідів,  що становить  1,4  відсотка  загальної 

кількості дітей. 


     На обліку в закладах охорони здоров'я у 2004 році  перебувало 3855   ВІЛ-позитивних   дітей  віком  до 14 і 172 дитини від 15 до 17 років, а хворих на СНІД - відповідно 148 і 3 дитини. 


     На реформуванні  та  модернізації  освіти   дітей   негативно позначається недостатнє забезпечення навчальних закладів сучасними підручниками  та  навчальними  посібниками,  технічними  засобами, 

комп'ютерною   технікою,  іншим  обладнанням.  Поширення  практики надання платних послуг у сфері освіти  зробило  їх  малодоступними для   дітей,   які   виховуються   у   родинах  з  низьким  рівнем 

матеріального забезпечення. Крім того, відбувається таке негативне явище,  як  ліквідація дошкільних навчальних закладів.  За минулий рік їх кількість зменшилася на 281 (у містах - 169, селах - 112). 


     Спостерігається постійне збільшення кількості дітей-сиріт  та дітей,  позбавлених  батьківського піклування,  - це понад 96 тис. осіб,  з них майже 62 тис. перебуває у закладах для дітей-сиріт та 

дітей,  позбавлених  батьківського  піклування,  що на 71 відсоток більше, ніж  у  1995  році.  При цьому 90 відсотків дітей втратили сім'ю через відмову батьків опікуватися долею дитини. 


     Протягом    останніх   п'яти   років    зменшилася  майже  на 40 відсотків  кількість  усиновлених  дітей з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (у 2000 році - 2043, у 

2004 - 1492 особи). 


     Діти, позбавлені  батьківського  піклування,  потрапляють   у сферу  впливу  кримінальних  структур,  займаються  жебракуванням, бродяжництвом.  Є  факти  сексуальної  експлуатації,   насильства, 

жорстокого поводження з дітьми та торгівлі ними.


     Відсутність у    державі    системи    ювенальної    юстиції, орієнтованої на профілактичні  заходи,  призводить  до  збільшення кількості дітей, що перебувають у конфлікті із законом. 


     Основними причинами ситуації, що склалася, є:      загальне зниження  рівня  життя населення,  безробіття одного або обох батьків,  виїзди їх до інших країн чи  регіонів  з  метою 

працевлаштування; 

     збільшення кількості   неблагополучних  сімей  та  розлучень, асоціальна поведінка батьків,  ухиляння або відсторонення  батьків від  виконання  своїх обов'язків з виховання дітей,  жорстокість і 

насильство в сім'ях; 

     недостатнє фінансування навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, культури, соціального захисту; 

     відсутність соціальних   стандартів   діяльності   служб,  що працюють з дітьми; 

     існування застарілої системи опіки та піклування над дітьми; 

     низька активність  територіальної   громади   у   розв'язанні 

проблем дітей. 


                         Мета і завдання 


     Метою Національного   плану   дій   є    визначення    шляхів урегулювання питань ефективного забезпечення та захисту прав дітей з урахуванням Цілей розвитку тисячоліття та стратегії Підсумкового 

документа спеціальної сесії в інтересах дітей Генеральної асамблеї ООН "Світ, сприятливий для дітей". 


     Для досягнення зазначеної мети у Національному плані дій слід передбачити: 

     пріоритети і  принципи  реалізації  державної  політики  щодо поліпшення  становища  дітей,  захисту  їх  прав   відповідно   до міжнародних зобов'язань; 

     стратегію досягнення загальних цілей Національного плану дій; 

     шляхи реформування   і  приведення  системи  забезпечення  та захисту  прав  дітей  у  відповідність  із  сучасними  умовами  та реальними потребами дітей; 

     організацію роботи       з       надання       психологічних, соціально-педагогічних,  соціально-медичних, соціально-економічних юридичних, інформаційних та інших послуг дітям незалежно від місця проживання; 

     заходи щодо індивідуального фізичного,  розумового, духовного розвитку кожної дитини; 

     удосконалення законодавства у сфері захисту прав дітей; 

     розширення використання     інформаційного    простору    для висвітлення питань соціально-правового захисту дітей; 

     заходи посилення відповідальності батьків  або  осіб,  що  їх замінюють,  посадових  осіб  за  виконання  своїх  обов'язків щодо догляду, виховання дітей та захисту їх прав; 

     удосконалення системи контролю та моніторингу дотримання прав дітей. 

     Виконання завдань Національного плану дій здійснюватиметься у сфері охорони здоров'я, освіти, захисту прав дітей, їх культурного і духовного розвитку,  забезпечення участі в житті суспільства,  а 

також міжнародного співробітництва з питань захисту прав дітей. 

                 Фінансове забезпечення виконання 

                     Національного плану дій 


     Витрати, пов'язані  з  виконанням  Національного  плану  дій, здійснюються починаючи з 2006 року за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел. 


                       Очікувані результати 

     Виконання Національного плану дій дасть можливість:      створити систему захисту та збереження здоров'я дітей; 

     створити умови   для   повноцінного   життя   у   суспільстві дітей-інвалідів   та   дітей  з  вадами  фізичного  та  розумового розвитку,    здобуття   ними   освіти,   професійної   підготовки, 

забезпечення     конкурентоспроможності     на     ринку    праці, працевлаштування; 

     активізувати процес  формування  у  дітей  здорового  способу життя,  забезпечити  їх  широке  залучення  до фізичної культури і спорту, поліпшити оздоровлення та відпочинок дітей; 

     створити систему            надання            психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних, інформаційних та інших послуг дітям незалежно від місця 

проживання; 

     забезпечити зміцнення  матеріально-технічної  бази   закладів охорони здоров'я і культури, навчальних закладів; 

     реформувати систему   закладів   для  дітей-сиріт  та  дітей, позбавлених батьківського піклування; 

     розробити та впровадити механізм надання соціальної  допомоги дітям-сиротам та дітям,  позбавленим батьківського піклування,  за принципом "гроші ходять за дитиною"; 

     поширити форму  сімейного  виховання  дітей-сиріт  та  дітей, позбавлених батьківського піклування, як пріоритетну; 

     активізувати процес усиновлення; 

     здійснювати захист  дітей-біженців,  дітей трудових мігрантів та інших; 

     впровадити систему ювенальної юстиції; 

     здійснювати захист   дітей   від    жорстокого    поводження, експлуатації та насильства; 

     активізувати діяльність   органів  державної  влади,  органів місцевого самоврядування,  громадськості щодо  підтримки  сімей  з дітьми; 

     пропагувати кращі  здобутки національної культури та духовної спадщини,  національно-патріотичного виховання дітей,  здійснювати виявлення та підтримку обдарованих дітей; 

     забезпечити широку участь дітей у житті суспільства; 

     підтримувати громадські    організації,    діяльність    яких спрямована на соціальне становлення та розвиток дітей; 

     активізувати діяльність   територіальної   громади   стосовно захисту прав дітей; 

     забезпечити організацію    соціальної   реклами   та   широке висвітлення    у     засобах     масової     інформації     питань соціально-правового  захисту  дітей,  виконання положень Конвенції 

ООН про права дитини ( 995_021 ), проблем дітей, які знаходяться у складних життєвих обставинах. 

     У Національному    плані   дій   обов'язково   передбачається проведення   моніторингу,   оцінки   ефективності   заходів,    що здійснюватимуться. 

     Виконавцями Національного   плану  дій  разом  із  державними органами можуть бути громадські організації, міжнародні фонди.